|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
He said that he was going to school at 8 o'clock. She asked her father if she might read the book in the evening.
|
Він сказав, що йшов до
школи о 8 годині.
Вона запитала батька, чи
можна їй читати книжку
ввечері.
|
|
|
|
|
|
|
|
Якщо дія підрядного додаткового речення відбулася раніше дії головного, то у підрядному реченні вживається Past Perfect.
|
|
|
|
|
|
|
|
I was sure that he had read this book. She said she had broken her pen.
|
Я був певний, що він прочитав цю книгу. Вона сказала, що поламала свою ручку.
|
|
|
|
|
|
|
|
Якщо в головному реченні дієслово-присудок виражає минулу дію, а дія підрядного додаткового речення є майбутньою стосовно головного, то в підрядному реченні вживається Future-in-the-Past.
|
|
|
|
|
|
|
|
Не knew that she would
read the book.
You said that you would
write the letter to your
sister.
I hoped we should meet them.
He was sure that I should come on Sunday.
|
Він знав, що вона прочитає книжку.
Ти сказав, що напишеш сестрі листа.
Я сподівався, що ми зустрінемо їх.
Він був певний, що я приїду в неділю.
|
|
|
|
|
|
|
|
§ 64. Умовні речення (Conditional Sentences)
В англійській мові можна виділити три основні типи умовних речень.
Умовні речення першого типу виражають реальні, здійсненні умови у теперішньому або майбутньому часі.
|
|
|
|
|
|
|
|
If he comes to me, we shall go to the cinema. If I see this book, I'll buy it.
|
Якщо він приїде до мене, ми підемо в кіно. Якщо я побачу цю книжку,
|
|
|
|
я куплю її.
Речення реальної умови найчастіше стосуються майбутнього часу, але в підрядному реченні вживається відповідна форма теперішнього часу (див. § 62).
Умовні речення другого типу виражають малоймовірні та нереальні, умови стосовно теперішнього або майбутнього часу.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
